Старий фронтовий

Дзеркало з одного боку відокремлювалося від стіни, він повернув його небагато. Ітеперь стала очевидною фігура. - Це все та ж пастушка, яка стрибала через струмок! - Все вже відбулося, - сказав Дідеріх, так як пастушка сиділа іплакала.

На задній стінці дзеркала видно було той, хто пастушок. - А от і вихід! - Дідеріх показав на смужку світла, проникаючого сквозьщель, і пошукав по стіні. - Коли все сталося, відкривається вихід. - Сетімі словами він пройшов вперед. - Зі мною нічого ще не сталося, - глузливо кинула йому вследКетхен. - І зі мною теж.

.. - Сумно проронила Густа. Дідеріх прикинувся глухим, він встановив, що вони знаходяться в маленькомсалоне позаду буфету. Поспішно діставшись до дзеркальної галереї, він смешалсяс натовпом, тільки що хлинули з глядацького залу. Публіка ще була подвпечатленіем трагічної долі таємницею графині, якою все ж прішлосьсоедініться узами шлюбу з учителем музики. Фрау Гарніш, фрау Кон, тещабургомістра - у всіх були заплакані очі.

Ядассон, вже без гриму, що з’явився потиснути лаври, зустрів у дам поганий прийом. - Це ви у всьому винні, пан асесор! Вона все-таки ваша роднаясестра! - Вибачте, пані, - і Ядассон виголосив промову на захист своїх прав.Ведь він законний спадкоємець графських володінь! Мета Гарніш сказала: - Але у вас був занадто викликає вигляд! Негайно ж всі погляди кинулися на його уші, почулися смішки.

ІДідеріх, в передчутті близької помсти, з солодко б’ється серцем взялпод руку Ядассона, пронизливим голосом, хто питається, в чому ж, нарешті, справа, - і повів його туди, де презідентша, прощаючись з Кунце, висловлювала майорусвою жваву вдячність за його послуги, які так способствоваліуспеху п’єси. Побачивши Ядассона, вона просто показала йому спину. Ядассон таки примерз до підлоги, Дідеріх не міг зрушити його з місця.

- Що з вами? - Спитав він з награним участю. - Ах так, фрау фонВулков. Ви їй не сподобалися. Прокурором, сказала вона, вам не бути. Дуже ужторчат у вас вуха. Дідеріх був до всього готовий, але такої жахливої гримаси він не очікував! Куди поділася зарозуміла різкість, яку Ядассон все життя виробляв всебе! - Я це знав, - прошепотів він, але в цих словах, сказаних пошепки, чувся болісний крик.