Старий фронтовий

- Дитинко, - сказав їй Дідеріх з ніжністю і повагою, - ти мала успех.Но, повинен сказати, і я теж. - Він навіть зробив їй комплімент. - Ти сегодняпрелесть як хороша. Навіть прикро віддавати тебе за Кінаст. А після того, як презідентша, йдучи, прихильно кивнула їм, вони ужевстречалі на своєму шляху тільки якнайласкавіше посмішки.

У залі очистили местодля танців; в кутку за пальмами оркестр грянув полонез. Дідеріх, граціозносклонівшісь перед Магда, переможно повів її відразу ж за майором Кунце, що відкрив бал.

Так вони пройшли повз Густі Даймхен. Густа не танцювала. Онасідела поруч з кривобокий фрейлейн Кюнхен і дивилась на них поглядом побітойсобакі. Від виразу її обличчя Дідеріху стало не по собі, як в ту хвилину, коли він побачив Лауера за тюремними гратами. - Бідна Густа , - сказала Магда. Дідеріх насупився. - Так, так, це все тому ж. - Але, по суті, чому ж? - І Магда, примружившись, подивилася нанего спідлоба.

- Чи не все одно, дитино моя, це так - і все тут. - Дідель, запроси її на вальс. - Не можу. Борг перед самим собою на першому місці. І він негайно залишив зал. Молодий Шпреціус, тепер уже не лейтенант, а знову гімназист-випускник, запросив на танець кривобокий фрейлейн Кюнхен, яка весь вечір підпирала стіни. Ймовірно, він намагався сніскатьблагосклонность її батька. Густа Даймхен залишилася на самоті … Дідеріхпрошелся по бічних кімнатах, де чоловіки старші грали в карти, получілдлінний ніс від фрейлейн Кетхен, яку застав з якимось актором в укромномуголке за дверима, і дістався до буфету.